Консультації для батьків

                         

     "Виховання ввічливості"

Правил ввічивості поведінки треба навчати з раннього дитинства. Дітей, перш за все, необхідно ознайомити з основними правилами ввічливості. І взірцем у цьому мають бути взаємини між дорослими членами родини, дотримання етичних норм спілкування, коли дитині активно пропонується введення в активний словник слів, що належать до категорії мовленнєвого етикету та загальноприйнятих правил ввічливості.

Дитина ще не вміє говорити. Однак її вушко вловлює певні звуки, і внаслідок цього виникають відповідні асоціації. Вранці, ввечері, у будь-яку пору дня вітайтеся з дитиною. Подаючи дитині іграшку, не забудьте сказати "будь ласка". Багаторазове повторення сприятиме засвоєнню еементарних ввічливих мовленнєвих норм.

Систематично в іграх і на заняттях дорослий підкреслює, що ввічливість - це доброзичливість, а тому треба не тільки говорити ввічливі слова, а й "переживати" їх. Коли люди добрі, то вони й слова вимовляють ласкаво, доброзичливо, сердечно, тихим голосом.

Будь-який вияв ввічливості для дитини має бути усвідомленою необхідністю. Перевірте, наскільки ваша дитина дотримується правил ввічливої поведінки, створюючи для цього відповідні ситуації (чи вітається вранці і прощається увечері, чи дякує за застебнутий ґудзик, обід чи іншу послугу та ін.).

Ввічливості дітей треба вчити так само, як ми вчимо їх говорити, малювати, співати, грати на музичних інструментах. Учити терпляче, наполегливо і систематично, використовуючи при цьому ігри та ігрові ситуації (зокрема, і на основі літературних творів), під час трудової та інших видів діяльності. Головне завдання - навчити ввічливо вітатися і прощатися, дякувати за послугу, турботу, добирати правильні форми виявлення ввічливості: не "пробачаюсь", а "пробачте, будь ласка", "дайте, будь ласка", "будьте ласкаві" і т.д.

Із старшою дитиною доцільно вивчити кілька правил: з усіма близькими, знайомими треба вітатися, казати "доброго ранку", "доброго дня", "доброго вечора" та ін., ввічливо попросити про якусь послугу, річ, яка сподобалась, а також подякувати.

Ввічливість дітей, як зауважує Л.Островська, повинна базуватися на щирості, доброзичливості, повазі до оточуючих, інакше вона перестане бути ознакою моральної поведінки.

Потрібно пам'ятати, що навички ввічливості формуються дуже повільно, що виховання їх значною мірою залежить від наполегливості і майстерності педагогів та батьків, їхньої поваги до вихованців.

Можна скористатися деякими правилами ввічливості, які представлені у книзі О.Дорохова "Це треба запам'ятати".

• Ти живеш на світі не один. Навколо тебе твої товариші, твої друзі. Тобі приємно, якщо вони тебе поважають? Отже, і ти мусиш їх поважати. А поважаючи навколишніх, ти повинен поводитися так, щоб жити і працювати поряд з тобою їм також було зручно і приємно. Поважай людей, що оточують тебе!
• Перед тим як вийти на вулицю, подивились у дзеркало, чи все гаразд у твоєму одязі.
• Зустрівши знайомих, вітайся першим.
• Якщо назустріч іде старший за тебе - дай дорогу.
• Нерозумно перебивати один одного у розмові.
• Не штовхайся. Штовханина не лише брутальна й негарна, а й не розумна: насамперед від неї програє той, хто штовхається.

"Роль сенсорного виховання у розвитку особливості дитини раннього віку"

Дитина з'являється на світ маленькою істотою, яка потребує любові, уваги й доброти від дорослих. Ними, насамперед, є батьки. Саме від батьків діти пізнають перші життєві істини, наслідують зразки поведінки, вчаться оцінювати різні події, набувають життєвого досвіду в життєвому середовищі. Дуже важливо для батьків приділити дитині увагу у спілкуванні, навчати дитину відчувати та сприймати навколишній світ, орієнтуватися в просторі, часі, цінувати та берегти все, що нас оточує.

Сенсорне виховання - це ознайомлення з ознаками та властивостями предметів, знайомство з величиною, фактурою, формою, кольором, відчуттям смаку, запаху, звуку, орієнтування в просторі. Тому завдання дорослих за Монтессорі, полягає не в тому, щоб навчати, а в тому, щоб допомагати "розуму дитини в її роботі над своїм розвитком", оскільки саме в ранньому віці він має величезну творчу енергію. Саме цій енергії й необхідно допомогти, але не звичайним, словесним навчанням, не прямим втручанням у процес переходу від неусвідомленого до усвідомленого. Для реалізації даного завдання має бути створено відповідне стимулююче розвиваюче середовище, наповнене різними цікавими сенсорними іграми.

Для того, щоб планомірно й систематично здійснювати сенсорне виховання дитини в родині, необхідно знати основні принципи побудови спілкування з дітьми:

1. Допитливі діти ростуть у допитливих датьків. Не піддаватися ілюзії, що ви все про все вже знаєте. Відкривайте світ разом з вашим малюком.
2. Розмовляйте з дитиною - спочатку називаючи навколишні предмети, пізніше - дії, ознаки й властивості предметів, пояснюйте наколишній світ і формулюйте закономірності, міркуйте вголос, обґрунтовуйте свої судження.
3. Задавайте дитині якнайбільше питань.
4. Завжди уважно вислухуйте міркування дитини й ніколи не іронізуйте над ними. Поважайте її інтелектуальну працю.
5. Відшукуйте й приносьте додому цікаві речі, книги, історії. Ділиться цим з дитиною. Нехай вона не все й не відразу зрозуміє: розвиваюче спілкування - це завжди небагато спілкування "на виріс".
6. По можливості, багато подорожуйте з дитиною.
7. Запрошуйте в будинок цікавих людей, при спілкуванні з ними не відправляйте дитину "пограти в сусідній кімнаті".
8. Ходіть з дитиною в музеї.
9. Проводьте спільні спостереження й досліди.
10. Емоційно підтримуйте дослідницьку діяльність дитини. Заохочуйте її ініціативу й самостійність. Створюйте умови для реалізації її задумів.
11. Зробіть свої захоплення предметом спілкування з дитиною.

"Розвиток активного мовлення дітей раннього віку"

До 1,5 року мовлення дитини розвивається досить повільно. У цей період вона засвоює від 30-40 до 100 слів і вживає їх дуже рідко. Значно ініціативнішою дитина стає після того, як їй виповниться 1,5 року. Вона не лише вимагає називати предмети, а сама пробує вимовляти слова, якими ці предмети називають. Усе це помітно підвищує темп розвитку її мовлення: до кінця 2-го року життя вона використовує до 300 слів, 3-го - до 1500.

Розвиток словника дитини є процесом нерівномірного накопичення різних слів. Слів-предметів у неї завжди більше, ніж слів-дій; слів-відношень більше, ніж слів-ознак. У словнику дітей 3-го року життя переважають іменники, які позначають засоби пересування, предмети побуту, об'єкти живої природи. Пасивний словник переважає активний в 1,2-1,3 раза.

На 3-му році життя у малюка зростає інтерес до мови людей, які його оточують, особливо, якщо вона спрямована на нього. Словник дітей містить усі частини мови. Більшість його становлять іменники (до 60%), дієслова (приблизно 27%), прикметники (10-12%).

Мовлення малюка на перших порах є автономних - мало подібним до мовлення дорослого, оскільки він вживає слова, якими дорослі не користуються. Ці слова ("ам-ам", "ав-ав", "ням-ям", "бека") дорослі (мама, няня) спеціально придумують для дітей, вважаючи, що вони більш доступні дітям. Крім того, дитина викривляє у своєму мовленні слова дорослого, адже в неї ще недостатньо розвинені фонематичний слух, звукова артикуляція, через що вона мимоволі змінює звукову форму слова: молоко вимовляє "моко", голова - "гова" тощо. Здебільшого дитина вимовляє наголошений і перший склади, через що спотворюється звуковий склад середини слова.

За правильного мовного виховання, коли дорослі вимагають чіткої вимови слів, виправляють її, автономне мовлення швидко зникає. Якщо дорослі підтримують автономне мовлення, воно може зберігатися довго, затримуючи становлення правильного.

У ранньому дитинстві відбувається засвоєння граматичної будови рідної мови. Спочатку (приблизно до 1-го року 10 місяців) діти обмежуються реченнями, які складаються з одного, пізніше з двох слів, що не змінюються за родами і відмінками. Кожне таке слово-речення може мати кілька різних значень: коли малюк вимовляє слово "мама", це може означати "мамо, візьми мене на руки", "мамо, Я хочу гуляти" і багато іншого. Пізніше мовлення дитини починає набувати зв'язного характеру і виражає найпростіші відношення між предметами. Оволодівши під час предметної діяльності способами використанняпредметів, діти починають вловлювати і використовувати граматичні форми, за допомогою яких ціспособи можна позначити. Так, засвоївши використання висловлювань "забив молотком", "узяв совочком", дитина вловлює, що закінчення "ом" має знаряддєвий зміст, і починає застосувати його до нових предметів-знарядь ("ножом", "ложком", "лопатком"). Під впливом дорослих такі неправомірні перенесення зникають. До 3-х років дитина оволодіває використанням багатьох відмінкових закінчень.

Удосконалюється у ранньому віці і звуковий склад мови: використання різноманітних звуків мови (фонематичний слух), формування правильної звуковимови. Спершу дитина вловлює загальну ритмічно-мелодійну структуру слова або фрази, а наприкінці 2-го - на 3-му році життя правильно вимовляє звуки. Тому мова дорослих, які спілкуються з нею, повинна бути правильною з вимовлянням звуків, розміреним темпом.

На перших порах розвитку мовлення дитини є ситуативним, пов'язаним зі спільною з дорослими та однолітками практичною діяльністю. Часто воно розгортається у формі діалогу, який сприяє розвитку соціальних відносин дитини. За допомогою діалогу діти залучають одне одного до гри, заняття, встановлюють між собою контакт. Деякі з них не вміють підтримувати розмову однолітка або дорослого, тому необхідно залучати дитину до таких ігор, у яких ролі вимагають розмовляти, а теми розмов підказує ігрова ситуація, вивчати маленькі сценки з казок.

У ранньому віці виникає й описове мовлення дитини, що пов'язано з розширенням кола її спілкування, уявлень, підвищенням її самостійності. Ситуативне, згорнуте мовлення (жести, міміка) вже не може забезпечити всіх потреб дитини, наприклад, коли вона намагається розповісти про невідомі для вихователя події. Тому суперечність між потребою у спілкуванні, взаєморозумінні та обмеженістю засобів для цього зумовлює виникнення описового, розгорнутого мовлення. Його формування відбувається за участю дорослого, який ознайомлює дитину з прикладами, еталонами такого мовлення (казки, розповіді).

Активне мовлення на 3-му році життя нагадує мовлення дошкільника. Відбувається подальше оволодіння граматичною будовою мови. Діти вживають багатослівні і складні підрядні речення, майбутній час дієслів, прикметники, сполучники, прийменники, починають помічати неправильну вимову окремих слів, іноді відмінкових закінчень. Поступово мова стає основним засобом спілкування дитини з дорослими та однолітками. Її активний словник збагачується за актуальної потреби висловлюватись, належної уваги дорослих до запитань, розгорнутих відповідей на них. Мовні вправляння під час виконання різнопланових завдань сприяють налагодженню стосунків дорослого і дитини у процесі спілкування.

Отже, оволодіння мовленням має важливе значення для різних сторін психічного розвитку дитини. У процесі мовлення відбувається передавання дитині суспільного досвіду, керівництво її діяльністю з боку дорослих. Під впливом мовлення перебудовуються психічні процеси дитини.

"Що таке дрібна моторика і як її розвивати ?"

Що це за штука така, дрібна моторика ? Так називається злагоджена і уміла робота наших пальців. Вона тому і називається дрібною, що пальці змушені виконувати складні та тонкі рухи.

На кистях рук розташовано безліч рефлекторних точок, від яких йдуть імпульси в центральну нервову систему. Масажуючі певні точки, можна впливати на внутрішні органи, які із цими точками пов'язані. Так, масаж великого пальця підвищує активність головного мозку. Вказівний палець пов'язаний зі шлунком, середній - із кишечником. Масаж безіменного пальця позитивно позначається на роботі печінки та нирок, а мізінця - на роботі серця.

Чим краще розвинені дрібні рухи пальців, тим гармонійніше розвивається людина. А ще виявлений прямий зв'язок розвитку дрібних рухів руки з розвитком мовлення.

Все дуже просто: чим більше Ви будете працювати із малям ручками, тим швидше і краще він почне говорити, тим правильнішим буде його мовлення.

Маля народжується, і його пальчики ще майже нічого не вміють. Вони не слухаються, роблять, що хочуть. Мами розповідають дітям віршики про "Сороку-ворону" не тільки для загального розвитку, але й для того, щоб пальчики тренувати. Адже дуже непросто "варити кашку" або загинати неслухняні пальчики. До одного року малюк ще не в змозі виконати такі справи самостійно. І саме тут необхідна допомога дорослого.

Для більш дорослих малят гарним тренуванням пальчиків є простий пластилін або солоне тісто. Поки малюк ще не вміє ліпити ведмедиків і зайчиків, він може просто м'яти тісто в руках, відриваючи від нього невеликі шматочки. У цей час саме і відбуватиметься масаж точок на кінчиках пальців. Такі міні вправи можна робити вже в рік-півтора.

Різноманітні мозаїки теж стимулюють розвиток моторики. Обираючи мозаїки, обов'язково дотримуйтесь принципу ? "Чим молодшою є дитина, тим крупнішими мають бути деталі".

Можна дати малюкові коробку із великими ґудзиками та попросити розкласти їх за кольорами. Така гра теж буде йому до смаку. Коли малюк трохи підросте, Ви можете сміливо давати йому олівці, фарбу, вігіллячка або крейди. Будь-яке малювання теж спричиняє розвитку дрібних м'язів рухи. Якщо ви бачите, що дитині складно тримати в руках олівець, вона ніяково тримає ложку, ніяк не може навчитися шнурувати шнурки на черевиках, це означає, що вам слід займатися з нею більше. Є спеціальні вправи для розвитку м'язів руки - пальчикова гімнастика. Як правило, всі ці вправи супроводжуються легкими, веселими віршами, тому вмовити дитину позайматися такою цікавою справою, зазвичай не є проблемою.

Як розвивати дрібну моторику ?

• Займайтеся з малюком "пальчиковою гімнастикою" із найперших місяців його життя.
• Дитині повинні доступні пазли, мозаїки, конструктори (до 3-х років звертайте увагу, щоб вони не містили дрібних деталей).
• Ліпіть із малям із пластиліном, солоного тіста.
• Малювання й розфарбовування так само гарно розвивають дрібну моторику.

"Батькам майбутніх першокласників"

Десять заповідей для батьків майбутніх першокласників

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри ), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Не ставтеся до дитини зневажливо. Не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.

4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

5. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення-запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість , що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

7. Постарайтеся хоч інколи дивитеся на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

9. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

ПОРАДИ  БАТЬКАМ

-          Розширюйте коло знайомств своєї  дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості до знайомих людям.

-          Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути повністю оберігати його від усіляких небезпек (в основному придуманих самими батьками).

-          Не намагайтеся попередити будь-які труднощі, самим зробити все за дитину, дайте йому певну міру свободи і відкритих дій.

-          Створюйте ситуації, в яких дитині довелося б вступати в контакт з іншими дітьми. Наприклад: «Треба дізнатися, що це за чудова іграшка з вогниками. Давай запитаємо хлопчика і попросимо дати нам її подивитися ».

-          Підкреслюйте переваги і корисність спілкування, розповідайте дитині, що нового і цікавого ви дізналися, а також, яке задоволення отримали, спілкуючись з іншими людьми.

-          Прагніть самі стати для дитини прикладом вміння ефективно спілкуватися.

-          Підвищуйте у дитини впевненість у собі, у своїх силах. Пограйте з ним в гру «Закінчи пропозицію»: Я хочу ...  , Я вмію ...  , Я зможу ...

Можна зробити з дитиною спільний малюнок «Як ми боремося з труднощами» (буде чудово, якщо в цьому буде брати участь ще одна дитина). Для цього поговоріть з малюком про те, що кожен день ставить перед нами нові завдання, з якими нам потрібно впоратися, кожен день ми вчимося робити щось нове. А на новій дорозі не обійтися без помилок і невдач. Обговоріть з дитиною різні способи подолання труднощів. Потім запропонуйте намалювати ці способи. Спільне малювання додасть малюкові впевненість в собі, допоможе подружитися з іншими дітьми.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Пропоную Вам добірку мультфільмів українською мовою, які навчать Ваших діток бути добрими, справедливими,безкорисними, допомагати один одному у біді, а також любити оточуючих та себе. Давайте спільно навчати дітей доброти, справедливості, співчуття та інших людських чеснот необхідних для формування характеру дитини.

https://ridna.ua/2015/11/20-najdobrishyh-multfilmiv-ukrajinskoyu/

Десять золотих правил виховання

Які батьки не мріють про те, щоб їхні чада зростали здоровими і щасливими і, звичайно, вдячними? Та далеко не всі досягають заповітної мети. Інакше давно зникла б горезвісна проблема батьків і дітей. Як же правильно виховувати своїх нащадків? Ось поради американського психолога Віктора Кляйна. 

1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створюючи   необхідне   середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дитини на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).

2. Формуйте у дитини самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації...

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Для цього необхідні щонайменше п'ять таких чинників:

• щира любов батьків (породжує почуття захищеності);

• доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів);

• зовнішня привабливість дитини;

• обґрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний);

• хороший запас слів (як інакше спілкуватись?). 
         4. Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на «телемана».

Соціологи запевняють, що діти проводять перед екраном телевізора близько 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читання, корисну домашню роботу. 
        5. Виховуйте відповідальність і порядність.
     Слід робити це не лише за принципом «что такое хорошо и что такое плохо», а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться з батьків на однолітків.

       6. Привчіть дитину пишатися своєю сім'єю і шанувати їх традиції. 

       7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією закладу, до якого ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім'ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати постійний порядок у домі, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю - не будьте тиранами. І" врахуйте: слухняними, акуратними розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.

9. Привчайте дитину до праці.

Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими і потрібними справами. Нехай звикає долати труднощі й переконається, що йому багато чого під силу.

 10.Не робіть за дітей те, що вони цілком можуть зробити самі.

І запам'ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч - як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою «страшну таємницю» і прислухається до вашої поради.